Державний екзамен              

    Комплексний державний екзамен — загальна перевірка знань, що проводиться в закладах вищої освіти України для студентів-випускників. Студент випускник в деканаті у методиста має можливість дізнатись час та місце (аудиторію) проведення державного іспиту у відповідності з затвердженим ректором розкладом засідань ДЕК та списком допущених до державної атестації студентів. 
Зміст питань екзаменаційних білетів має повністю охоплювати навчальні програми дисциплін, які виносяться на державні екзамени, відповідати змісту програми іспиту з комплексу дисциплін або конкретної дисципліни та забезпечувати перевірку знань, умінь і навичок відповідного освітньо-кваліфіційного рівня, що передбачені програмами кафедр університету, тобто відповідати вимогам змістовної і функціональної направленості спеціальності «правознавство» за різними спеціалізаціями. 
        Зміст екзаменаційних білетів, перелік матеріалів, користування якими рекомендується студентам викладачами для підготовки до державного екзамену, критерії оцінки рівня підготовки студентів та питання до державного іспиту обговорюються й затверджуються на засіданні кафедри. Затверджені кафедрою дані дійсні протягом одного навчального року, вони є складовою навчально-методичної документації з дисциплін і зберігаються на кафедрах.
       Оцінка «відмінно» виставляється студенту, який ґрунтовно і повно викладає матеріал отриманий на протязі всіх років навчання. Виявляє повне розуміння матеріалу, обґрунтовує власні думки, застосовує знання на практиці, показує вміння працювати з нормативною базою, наводить необхідні приклади. Здатний здійснювати порівняльний аналіз різних теорій, концепцій, підходів та самостійно робити логічні висновки та узагальнення. Студент викладає матеріал послідовно і правильно з позицій норм літературної мови.
        Оцінка «добре» виставляється студенту, який дає повну відповідь на всі питання по білету та частково на додаткові питання екзаменатора, членів ДЕК та голови ДЕК. Але припускається помилок та поодиноких недоліків у послідовності викладу матеріалу і мовному оформленні, що не дозволяє претендувати на відмінну оцінку.
      Оцінка «задовільно» виставляється студенту, який виявляє знання і розуміння основних положень по екзаменаційному білету; викладає матеріал не повною мірою і припускається помилок у формулюванні правил, визначень; не вміє глибоко і переконливо обґрунтовувати власні думки, не в змозі, не в змозі навести приклади, викладає матеріал непослідовно і припускається помилок у мовному оформленні.
      Оцінка «незадовільно» виставляється студенту, який виявляє незнання більшої частини вивченого матеріалу з відповідної дисципліни, у формулюванні правил і понять припускається суттєвих помилок, непослідовно і невпевнено викладає матеріал. Оцінка «незадовільно» виставляється і тоді, коли виявлено повне нерозуміння матеріалу. Студент, який отримав «незадовільну» оцінку, при необхідності, допускається до захисту кваліфікаційної роботи. Студент відраховується, як такий, що отримав «незадовільну» оцінку на державному іспиті. Студент має право поновитись протягом трьох років для складання державного іспиту та отримання диплому про вищу освіту.

               Питання до державного екзамену з "Теорії держави і права"              

  1. Поняття правового правопорядку. Забезпечення правопорядку. Правопорядок в сучасній Україні.
  2. Концепція правової держави. Україна як правова держава
  3. Власна цінність права. Правові цінності.
  4. Юридична антропологія: право в людині - людина в праві.
  5. Форма правління в сучасній державі.
  6. Правовий режим: поняття і види. Різноманіття правових режимів.
  7. Процес застосування права. Стадії правозастосовчого процесу.
  8. Еліта у сучасній державі. Формування еліти в Україні.
  9. Правова культура та правове життя. Зміст правової культури суспільства.
  10. Поняття та види правової поведінки. Правова активність.
  11. Суверенітет держави. Криза суверенітету сучасної держави.
  12. Юриспруденція та її система. Загальнотеоретичнна юриспруденція та її зміст.
  13. Систематизація законодавства. Облік нормативно-правових актів. Правовий тезаурус.
  14. Держава та інститути громадянського суспільства. Максимальна та мінімальна держава.
  15. Штрафна та правовідновна відповідальність: поняття та призначення.
  16. Правові традиції. Законодавче, прецедентне та звичаєве право.
  17. Територіальне буття сучасної держави. Державна територія та державний простір.
  18. Соціологія права. Правова соціалізація. Суспільна думка про право.
  19. Три покоління прав людини. Індивідуальні та колективні права. Проблема четвертогго покоління прав людини.
  20. Виконавча влада та її система. Виконавча влада сучасної України.
  21. Правосуб’єктність: правозатність, дієздатність, деліктоздатність.
  22. Акти застосування права: поняття та види. Структура складного акту застосування держави.
  23. Співвідношення держави і права. Правова та етатистська держава.
  24. Поняття та види правопорушень. Зловживання правом.
  25. Герменевтичний підхід у правовій сфері. Мистецтво тлумачення права.
  26. Держава і релігія. Світська і теократична держава.
  27. Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне та індивідуальне регулювання.
  28. Поняття та основні вимоги законності. Правозаконність.
  29. Поняття соціальної держави. Україна як соціальна держава.
  30. Предмет і метод правового регулювання. Прийоми правового регулювання.
  31. Поняття та класифікація принципів права. Принцип верховенства права.
  32. Законодавча влада та її функції. Представницька функція законодавчої влади.
  33. Юридична концепція прав людини. Правовий статус особи.
  34. Правове виховання та його форми. Правова інформованість. 
  35. Конституційна держава. Співвідношення конституційної та правової держави.
  36. Понятя правового регулювання. Прийоми правового регулювання.
  37. Поняття та структура правового відношення.
  38. Державна влада. Єдність і розподіл влад.
  39. Правові аномалії: нігілізм, Ідеалізм, догматизм.
  40. Юридична практика: поняття та види. Роль судової практики у системі юридичної практики.
  41. Державна служба. Проходження державної служби.
  42. Діалог правових культур. Правова акультурація і декультурація.
  43. Поняття та засоби правового мислення. Формування правового мислення сучасних юристів.
  44. Первісне і похідне походження держави. Олігархічна теорія походження держави.
  45. Суб’єкти права. Юридичні особи як суб’єкти права.
  46. Юридична відповідалність. Умови, що виключаютьь юридичну відповідальність.
  47. Сучасна і досучасна держава. Типологія сучасних держав.
  48. Кодифікація та інкорпорація, їх різновиди.
  49. Поняття і призначення застосування права. Ідеологія застосування права.
  50. Становлення контрольної влади та її інститутів. Рахункова палата.
  51. Структура і джерела романо-германського права.
  52. Реалізація і застосування права. Безпосередня і правозастосовча реалізація права.
  53. Держава та соціальне партнерство.
  54. Правові ситеми. Національна, інтегративна та міжнародна правова система.
  55. Ознаки правомірної поведінки. Типологія правомірної поведінки.
  56. Поняття держави. Сильна і слабка держави. Образ держави.
  57. Конфліктне призначення права. Примирювальна теорія походження права.
  58. Правові презумпції, правові аксіоми, правові фікції.
  59. Судова влада і здійснення правосуддя. Підвищення судової влади в Україні.
  60. Правова культура суспільства та її компоненти.
  61. Прогалини в праві та засоби їх усунення і подолання.
  62. Етика і естетика держави. Проблеми етики і естетики державної влади в Україні.
  63. Предмет загальнотеоретичної юриспруденції. Правознавство і державознавство.
  64. Система права, галузі та інститути права. Правові спільноти.
  65. Армія як інститут держави. Правовий статус військовслужбовців.
  66. Поняття та ознаки правової норми. Структура правової норми.
  67. Приватне і публічне право. Проблеми уособлення соціального права.
  68. Податкова політика сучасної України. Загальнодержвані та місцеві податки та збори.
  69. Компаративістика, її роль у вивченні правової держави.
  70. Правосвідомість і правова культура особистості.
  71. Політичний і державний режим. Державний режим сучасної України.
  72. Об’єктивно протиправне діянн.
  73. Джерела права. Первісні та вторинні джерела права. Джерела права сучасної України.
  74. Державні органи та їх класифікація. Центральні та місцеві державні органи в Україні.
  75. Філософія права. Галузі філософії права. Антропологія права.
  76. Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчість).
  77. Функції сучасної держави. Функції держави та державні послуги.
  78. Правова аксіологія. Право і цінності.
  79. Тлумачення права: поняття і види. Офіційне тлумачення права.
  80. Статика та динаміка держави.
  81. Догматичний (формально-логічний) метод у юридичній термінології і практиці.
  82. Загальносоціальні та спеціальні функції права. Функції права та функції правосвідомості.
  83. Держава та політичні партії.
  84. Класифікація правових норм. Дефінітивні форми.
  85. Державний та правовий примус. Міри відповідальності, міри захисту та профілактичні міри.
  86. Поняття механізму держави. Механізм держави і державний апарат.
  87. Зміст методології юриспруденції. Основні методи осягнення правової реальності.
  88. Реалізація права. Форми реалізації права.
  89. Інноваційна політика сучасної держави.
  90. Сім’я загального права. Прецедент у американському і англійському праві.
  91. Поняття і структура правосвідомості. Правовий менталітет.
  92. Типологія держави. Формаційний і цивілізаційний підходи до типології дежави.
  93. Компетенція суб’єктів права: поняття та зміст.
  94. Матеріальне та процесуальне право. Зростання ролі процесуального права.
  95. Аграрна політика сучасної держави.
  96. Релігйні правові системи. Джерела індуського і мусульманського права.
  97. Суб’єктивні права та юридичні обов’язки: поняття та структура.
  98. Державне управління і місцеве самоврядування.Поняття і види юридичних фактів. Фактичний склад.